МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ

фото - peremoga-fastiv.com.ua

(Зі слів сільських і селищних голів Фастівщини)

Сьогодні в рубриці “Калейдоскоп ­добрих справ» естафету розповідей про свої населені пункти прийняла Малополовецький сільський голова Людмила ­РИБИТВА-ІВОНЕНКО:

– Насамперед хочу подякувати “Перемозі” за газетну рубрику “Калейдоскоп добрих справ”, за публікаціями в якій я уважно ­стежу. І цінне тут навіть не те, що сільські і селищні голови мають можливість розповісти про своє село і його людей, – це можна зробити у будь-якому номері газети. “Калейдоскоп”, висвітлюючи добрі справи у різних територіальних громадах нашого району, став ніби барометром, за яким звіряєш і свої можливості. Адже, погодьтеся, дізнавшись про те, що хтось зробив щось цікаве, ми ­починаємо думати, а чи не скористатися досвідом колег і запровадити його у своєму селі.

На посаді сільського го­лови працюю третій рік. Цілком розумію, що це – невеликий термін, щоб зробити щось велике і значуще, але все ж дещо вдалося змінити на краще. Сільська рада розпочала роботу з благоустрою центральної площі села: встановили ­лавочки, урни на автобусних зупинках, відремон­тували східці поштового відділення і частково фундамент Будинку культури. Згодом відремонтували ­сесійну залу сільської ради і робочі кабінети в ній, замі­нили вхідні двері, придбали нові меблі, оргтехніку, під’єдналися до Інтернету, користувачами якого зараз вже є більше ста тридцяти мешканців Малополо­вець­кого, а завдяки випускникові нашої ­школи Олександру Гусєву вже маємо і власний сільський сайт.

Багато років поспіль проблемою громади села було обгородження кладовищ, яких у нас чотири. У Тарасівці, що входить до Малополовецької сільської ради, громадяни за власні кошти частково обгородили цвинтар. Згодом за кошти місцевого бюджету частково обгороджено й інші кладовища, причому на всіх установили вхідні арки та столики. Замінили огорожу Братської могили у центрі села, почали впорядковувати й могилу розстріляних односельців біля Широкої криниці. До речі, благоустрій історичної пам’ятки місцевого значення – Широкої криниці – ми плануємо здійснити власним коштом, для чого оголошено їх збір. Можливо, комусь робота з ­благоустрою кладовищ здасться не такою вже й значущою, щоб говорити про неї, та ще й на початку невеликого звіту про зроблене сільською радою, але для нас пам’ять про рідних і близьких людей – то святе.

Великого клопоту завдає нам стан сіль­ських доріг. Як доказ: у Малополовецькому п’ятнадцять кілометрів доріг комунальної власності з асфальтовим покриттям, і всі вони потребують ремонту. Вдалося ж про­вести ямковий ремонт на вулицях Меха­нізаторів і частково на Сонячній та Пушкіна. Минулого року директор СТОВ “Перемога” ­Микола Малієнко виділив більше 36-ти тисяч гривень на ямковий ремонт дороги комунальної власності на вулиці Гагаріна і майже 80 тисяч гривень – на ремонт дороги державного значення на Шляховій. Два роки тому було виготовлено проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт вулиць Шкільної та ­половини Новоселицької. З грошима на виготовлення кошторису суттєво допомогла директор СТОВ “Відродження” Лариса Майсак, але ­самостійно реалізувати ці проекти сільська рада неспроможна, тому сподіва­ємося на допомогу держави. Намагаємося ­стежити і за станом грунтових доріг, яких у нас теж п’ятнадцять кілометрів. За кошти місцевого бюджету грейдеруємо їх і висипаємо щебеневою сумішшю.

З тривогою в останні роки ми спостерігали за ходом освітньої реформи, побоюючись, що наша школа може потрапити під ніж оптимізації. Зрозуміло, що сільська громада налаштована на збереження школи з дев’ятирічним навчанням. Разом із цим, всім нам зрозуміло й те, що приміщення навчального закладу має вико­ристовуватися ефективно. Першим кроком до цього стало відкриття минулого року групи ­короткотривалого перебування для най­менших жителів села при Малополовецькій ЗОШ І-ІІ ступенів. До цієї доброї справи ­долучилося чимало небайдужих людей і орга­нізацій: придбання різнокольорових меблів профінансували районна і наша сільська ради, килимів для дітей, які із задоволенням відвідують свою групу, – Микола Малієнко, обігрівачів – педагогічний колектив школи. Наступним ­кроком буде реконструкція частини приміщення сільської школи під дитячий садочок, про­ектно-кошторисна документація на яку вже профінансована СТОВ “Відродження”, керівник якого Лариса Майсак, депутат районної ради, стоїть на твердій позиції – школа у Малополовецькому має бути.

Чудовим подарунком для сільської малечі став комплекс із двох майданчиків – дитячого і спортивного, встановлений на шкільному подвір’ї. А з’явився він тут, виблискуючи різнокольоровими барвами, завдяки народному депутату України Руслану Сольвару.

Сільські жителі добре знають, що так само, як гасло “Немає школи – немає села” – це не просто слова, є актуальним й інше гасло “Наблизити медичні послуги до людей”. Знову ж таки з острахом чекаємо реалізації Закону “Про сільську медицину”. Якою буде доля ФАПів і медамбулаторій? Приміщення нашої амбулаторії сімейної практики, де працюють хороші фахівці, – стареньке і потребує капітального ­ремонту. Напередодні Нового року за кошти ра­йонного бюджету в ній було встановлено плас­тикові вікна, а от із капітальним ремонтом даху поки що затягується. Непокоїть й інша проблема: є в медамбулаторії кабінет із стоматологічним обладнанням, а спеціаліста, на жаль, немає, через що жителі Малополовецького і Тарасівки, а це більше тисячі осіб, вимушені із зубним болем їхати до Фастова або Великополовецького, що у Сквирському районі.

Вважаю, що сільські і селищні голови мене підтримають у думці: як важко правильно ­розпорядитися сільським ­бюджетом, особливо якщо він не такий вже й великий. Добре розуміють це і депутати сіль­ської ради, які погоджуються з тим, що кожного року із сіль­ського бюджету ми надаємо субвенції на придбання паливно-мастильних матеріалів для швидкої допомоги і ліків для ­амбулаторії сімейної практики, на гемодіаліз хворим із нирковою недостатністю. Допомагаємо в утриманні пожежних частин Фастова і Триліс, які за необхідності надають допомогу й нашим селам. Частину коштів із сільського бюджету йде на субвенції районним відділам освіти і культури на заро­бітну плату працівникам.

У полі зору сільської ради життя майже кожної родини. Минулого року учасникам АТО (їх у нас два) надали одноразову допомогу по п’ять тисяч гривень. Також надаємо матеріальну допомогу на лікування тяжкохворим односельчанам. Не лишаємося байдужими до ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і дітей-інвалідів.

Малополовецьке – красиве, історично ­багате, одне з найбільших сіл Фастівщини. Сама природа створила тут для життя все ­необхідне: родючу землю, вдосталь води, ліс, певно, тому воно здавна приваблює до нас митців. На наших мальовничих землях зні­мався не один художній фільм, а минулого року Олексієм Долею і Наталкою Фіцич було знято у нас документальний цикл “Культ предків”. Два свята – Маковія і Спаса – відтворили у фільмі, згадавши давні святкові традиції, жителі Малополовецького.

Село наше – то велика родина, це наш дім, наше коріння і доля, тут живе наше дитинство, це частина нашого серця, і головне – це наші славні земляки, про яких я хочу сказати добре слово. Важко уявити нині життя-буття нашої громади, її розвиток без допомоги ке­рівників сільськогосподарських підприємств – СТОВ “Відродження” Лариси Майсак і СТОВ “Перемога” Миколи Малієнка. Члени нашої ­територіальної громади щиро вдячні і підпри­ємцям Юрію Муковозу, Василю Коваленку, Олександру Кисленку, Олександру Івоненку, Леоніду Тодосієнку, Івану Крайньому, Володимиру Зубенку, кожен із яких долучився до розбудови своєї малої батьківщини. Зокрема, з часом ми хочемо побудувати у Малополовецькому церкву за проектом, який розробив талановитий молодий архітектор, наш земляк, а тепер киянин Олександр Гусєв.

Не байдужі до проблем Малополовецького й інші підприємці, які працюють на нашій ­території, а саме: Сепу Балеян, Володимир Сажко, Оксана Подворна, Петро Максименко, Олександр Приймак, та жителі села Геннадій Рубан і Роман Косинський. Із вересня минулого року в нашому селі розпочав діяльність Всеукраїнський благодійний фонд “Тріумф серця”, який очолює Віталій Тирон. Відтоді кожного місяця десятеро сільських сімей ­(багатодітні, малозабезпечені, одинокі пен­сіонери, учасники АТО, діти-інваліди, матері-одиначки) отримують суттєву продуктову допомогу.

Не можна не розповісти і про дозвілля ­малополовчан. Вже стали традиційними їхні екскурсійні поїздки: і до Межигір’я, і на Черкащину (зокрема до каньйону Буки-Тальне та в Умань). А ще жителі села із задоволенням відвідують вистави і концерти в Білоцерків­ському театрі імені Саксаган­ського, знайомі вони і з концертним репертуаром “Лісапетного батальйону”. Тож не дивина, коли люди запитують: “А коли і куди буде наступна поїздка?”.

Одним із різновидів сільського дозвілля є футбол, і я не можу не згадати про нашу футбольну команду “Субот”. Команда хороша, ми пишаємося тим, що 2016 року вона стала срібним призером у районному чемпіонаті з футболу. Але ми мусимо визнати, що хлопці грають на одному ентузіазмі, на якому, як відомо, далеко не заїдеш. Сільський стадіон потребує серйозного благоустрою, а сільська рада не спроможна його здійснити через брак коштів, тож шукатимемо мецената, який зможе допомогти.

Я б могла багато розповідати про благоустрій Малополовецького і Тарасівки, та ­скажу одне: головне – попереду. Минулого року ми почали виготовлення генерального плану ­наших сіл. Вже зроблена топографічна основа Малополовецького і Тарасівки, на що з місцевого бюджету використано 230 тисяч гривень. Пріоритетними завданнями сільської ради на 2018 рік є виготовлення проектно-­кошторисної документації на реконструкцію вуличного освітлення та капітальний ремонт Будинку культури, даху амбулаторії. Плану­ємо, як уже згадувалося, реконструювати частину приміщення місцевої школи під дитячий садочок, здійснити благоустрій центральної площі села, продовжити проведення ­ямкового ремонту доріг та висипку щебеневою сумішшю ґрунтових доріг. Хочу наголосити: все, що зроблено і що плануємо зробити – заслуга не лише моя, а й колективу, в якому я працюю, депутатів і членів виконкому сільської ради. Планів багато, хочеться щоб і допомоги було більше – і фінансово, і доброю порадою. А хто не хоче допомагати нам у ­добрих справах, нехай просто не заважає.

джерело - peremoga-fastiv.com.ua